#3
Дитяча кімната
#3
Дитяча кімната
Уявіть собі звичайну кімнату.
Приміщення з білими стінами, просторе й незрозуміле, проте це зовсім не лікарня
для душевнохворих. Підлогу залишіть звичайну, хоча для більшого реалізму можете
прикрасити її мініатюрами гір, басейнами у вигляді океанів та іншими чудесами планети Земля. Саме на цьому всьому всілося з двісті дітей. Вони ще немовлята,
проте дехто вже значно більший за інших. В кожного в руках дуже простий набір:
тільки листок паперу та олівці. Та ще є один важливий момент. Хоч я пропоную
назвати це цукерками, проте ви можете замінити на все, що вам завгодно. В
кожної дитини є солодощі й вона обмінюється з іншими ними в замін на малюнки,
папір чи олівці. Не назвеш те, що вони роблять, шедеврами, проте це все умовності й всі присутні старанно щось виводять. Тільки одна дитина дуже мало малює. Вона роздає всім свій
папір, отримуючи тільки крихти, бере в інших малюнки, віддаючи залишки своїх
цукерок, а коли сама хоче щось намалювати, то малює на листку чужого, за що той
відсипає їй кілька своїх цукерок.
Думаю, хтось впізнав цю дитину, хоча
малюки такі подібні між собою.
Вона – це держава на кордоні Європи,
велике джерело ресурсів, затятий споживач продуктів інших, люди якої радісно
несуть свої гроші громадянам інших держав, не розуміючи, що ті кошти навряд чи
повернуться до них і з кожним таким кроком населення цієї країни бідніє, навіть
якщо це одна нещасна цукерка.
Вони так мало роблять малюнків, хоча
в них є безліч паперу, ідеї та натхнення, та ще й олівці всіх кольорів та
різновидів. Вони не хочуть робити, а хочуть споживати. Вони не будуть
розвиватися, а бажають просто використати, вичерпати все, що в них є зараз. Для
чого майбутнє, якщо можна щось, дуже трошки, витиснути сьогодні, забувши про
те, який урожай зібрали б наступного дня.
